Іван Якимович та його комендатура

У січні 1919-го в Харкові, що тільки-но став радянським, розгорнула бурхливу діяльність одна цікава структура. Не тільки незаслужено забута, а ще й… двічі пограбована. Бо як подвиги її, так і злочини, пізніша традиція приписала чекістам.

Мова йде про комендантське управління, у просторіччі — комендатуру. Саме вона винесла на собі головний тягар боротьби з бандитизмом у першій половині 1919 року. Та ще й добряче приклалася до ствердження радянської влади у нашому місті. Століття, що минуло з того часу — цілком достатній термін, аби глянути на її діяльність більш чи менш об’єктивно.

Геть не з доброго дива підтримувати порядок у Харкові взялася саме армійська структура. А як інакше, коли одним з головних його порушників була…? Той ще набрід увійшов до міста у кривавому січні!

Щоб переконатися у цьому, не треба заглиблюватися у спогади «буржуїв недорізаних». Досить лише переглянути місцеву пресу за січень-лютий 1919 року. Повідомлення про вироки військових трибуналів вражають: підсудних рахували на десятки. Рекордний випадок — 160 (!) бійців відразу.

1919 рік: комендант Харкова Якимович серед керівництва Радянської України. Сидить з планшетом

Ось, до прикладу, справа кавалерійського загону 1-го Валуйського революційного повстанського полку. На лаві підсудних — 23 людини. Починаючи від «героїчного» командира і закінчуючи сестрою-жалібницею. «Букет» обвинувачень вельми барвистий: бандитизм, зґвалтування, пияцтво, крадіжки, побиття громадян.

Нечуваного розвитку набула тоді і звичайна, «цивільна» злочинність, у чому більшовицькі мемуаристи традиційно звинувачували попередників. Мовляв, залишили поганий спадок. Але це лише половина правди. Друга ж полягає у тому, що віддали українці те саме, що і прийняли від більшовиків у квітні 1918-го. Бо ще при перших «совєтах» збройні пограбування стали побутовим явищем.

Логічне питання «що робила міліція?» зникне, коли ознайомитися з хронологією подій. увійшли до Харкова 3 січня, а перший наказ по губернській міліції було підписано лише 24-го. Цілих три тижні її просто не існувало.

Тому після захоплення міста для підтримання у ньому порядку червоноармійці споряджали спільні караули з… німцями, які ще не встигли евакуюватися. Коли ж ті, врешті-решт, вибралися додому, губвиконком вирішив, хай армія цим займається і надалі, «впредь до установления нормальной жизни и конструкции милиции».

Встановлювати «нормальную жизнь» коменданту Івану Якимовичу допомагав, від п...