История не повторяется — история рифмуется

Ярослав Грицак Историк, профессор Украинского Католического университета Это означает, что нет и не может быть двух одинаковых событий. Но из их сравнений — там, где она рифмуется и там, где она не рифмуется — можем извлечь определенные выводы Сьогодні ми відзначаємо річницю референдуму щодо проголошення незалежності України. Маю надію, що поруч з перемогою у війні над Росією, ця дата стане головною у календарі святкових дат України.

Бо українці тоді самі, без тиску, добровільно вибрали свободу, і через 31 рік незалежності, не хочуть її нікому віддати.1 грудня 1991 року є також визначною датою у світовій історії. За своєю вагою важливістю її порівнюють з кінцем Першої та Другої світової війни. Своїм рішенням вийти зі СРСР українці поклали кінець супердержаві, котра виникла після Першої, зміцнилася після Другої та загрожувала розпалити третю світову війну.Але зараз, з перспективи 2022 р., ми бачимо те, що пережили у 1991 р.

Тоді було надія та віра, що вихід України зі складу СРСР покладе кінець існуванню Російської імперії, бо без Україна ця імперія існувати не може.Зараз, у 2022 році, виразно бачимо, що може. І не лише може, але й далі погрожує Україні та всьому світові «кузькіною матірю».Ми покладаємо нові надії на новий розвал Російської імперії. Я особисто маю великі сумніви щодо можливості такого сценарію.

Те, що лишилося у Росії після розвалу СРСР не нагадує СРСР. СРСР розвалився по готових лініях радянських республік, у кожній з ній корінна національність мала більшість і при владі були національна (хоча й нібито комуністична, бо в комунізм уже ніхто не вірив) еліта. З усіх теперішніх автономних республік і країв лише Дагестан, Ічкерія та Татарстан у тому відношенні нагадують колишні радянські республіки.