Градостроение без городов

Андрей Садовый Мэр Львова Принимать во время войны закон, раскалывающий общество и дестабилизирующий общины, — это настоящая трагедия Щоранку, йдучи на роботу у Львові, бачу закутані у скловату, спеціальну фольгу та цинк скульптури. Обкладені мішками з піском, вони є нагадуванням про війну і про те, що в часи збройної агресії ми мусимо зберегти цінну для нас культурну та історичну пам’ять. Уся площа Ринок є історичною пам’яткою.

Ба більше, увесь Старий Львів — центр міста є надбанням української архітектури.На Різдво я відвідав наших захисників на фронті. Повертаючись минаю деокуповані села та містечка. Вони понівечені росіянами, але чи можемо ми бути певними, що людська недбалість не приведе до такого ж.Адже у новому законі 5655 про містобудування, ухвалений ВР, немає жодного запобіжника від тотального знищення історичних архітектурних пам’яток.

Він абсолютно ігнорує чинний Закон про охорону культурної спадщини, ба більше — суперечить йому.Для його авторів місцевої влади не існує. Хоча завжди містобудування було прерогативою місцевого самоврядування. Будь-яке будівництво не є абстрактним, воно здійснюється у конкретній громаді, у конкретному місці, впливає на певне коло людей та творить соціокультурний простір.Згори, за кілька десятків, а то й сотень кілометрів точно не видно краще, як правильно збудувати.

Чи роблять помилки на місцях? Звісно. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Але громада завжди скаже місцевій владі про це.

Чи поїде вона з кожною неприйнятною забудовою до столиці? Сумнівно. І на це точно розраховують несумлінні забудовники.У містобудівній антиреформі багато «перлів». Але наведу лише один приклад: новим законом містам заборонено під час видачі вихідних даних на будівництво отримувати не те,