Дмитро Сливченко: Люди не скаржаться, але потребують допомоги

- Що було найстрашнішим  за часів окупації?

Самим страшним це була зневага до людей, постійні приниження, допити. Людей зупиняли на вулицях, перевіряли їх телефони, постійно проводили обшуки в будинках. Деяких людей тримали у підвалах, катували та знущалися над ними. Багато молодих чоловіків зникли з міст та сіл. Де вони - невідомо, чи живі вони, чи їх закатували чи вивезли...

Читайте также: Оккупанты оставили город на Херсонщине без света на года

- Який настрій у мешканців міста після звільнення?

Це важко передати словами. Люди - виснажені, але щасливі, бо вільні. Вони не можуть надихатись свободою. Настрій у людей дуже піднесений, не дивлячись на руйнування та страждання, які вони пережили. Вони не скаржаться, але тим не менш потребують допомоги. Потрібно більше допомоги, більше техніки, щоб будувати нове життя людям. Можливо міжнародні організації та фонди зможуть допомогти у відновленні та налагоджені життя наших мешканців.

- Скільки людей залишилось?

У 2020 році в районі жили 105 тисяч людей. А зараз залишилось приблизно 35 тисяч. Багато людей виїхали, адже не мають де жити, працювати, не мають умов для виховування дітей.

- Якої шкоди завдали окупанти місту?

Дуже багато будинків зруйновані. Знищені майже всі лікарні, школи та дитячі садки. Тільки чотири опорні школи  можна відновити, інші - просто купа каміння та сміття. Інфраструктура міст, що знаходяться на лінії обстрілу вздовж берега Дніпра, - Дудчани, Милове Гаврилівка, Берислав - повністю знищена.

Знищені фермерські господарства, а поля непридатні для обробки через мінування та покинуту техніку окупантів. А всі наші ОТГ залежать від землі. Це і робочі місця, і надходження коштів до бюджету через податки.

- Яка гуманітарна ситуація наразі склалася у Бериславі?