Деінформатизація покоління Z, або чому впав рівень комп'ютерної грамотності

Нещодавно на ITC в рамках читацьких дописів було опубліковано декілька матеріалів, що стосувалися розробки програмного забезпечення для навчального онлайн-формату у закладах освіти. Ця тема мені дуже близька і маючи вільну годинку я вирішив трішки “поміркувати вголос” над болючою і водночас глобальною деінформатизацією “покоління Z”, або тих самих зумерів.

Не розраховуйте на десятитомну аналітику та “глибинні глибини”, адже такої цілі не було.

В коментарях допису, що стосувався ЄPython виникла доволі цікава дискусія. Її поява сама по собі відкриває цікавий факт: комп’ютерні, або якщо хочете “IT ентузіасти” не володіють інформацією, яка вже давно стала реальністю.

Сучасні діти та молодь в більшості не мають вдома комп’ютерів та ноутбуків!

Я на відміну від автора допису про ЄPython не можу похвалитися 35-річним викладацьким стажем, але він також давно вийшов у двозначний простір. Тому можу дещо розповісти з перших вуст на основі розуміння (з погляду викладача) різниці між студентами кінця 2000-х і сьогоднішніх “здобувачів освіти”.

Так ось. Ситуація з базовою комп’ютерною грамотністю нагадує мені середину або кінець 90-х років, коли ніхто нічого путнього не знав про “ці ваші компутери”. На той час у чотирьох суміжних класах гімназії власниками ПК були всього двоє людей. Навіть вчитель інформатики не мав такого щастя.

Великої потреби в PC не було, тому що основні мультимедійні функції брали на себе музичні центри, відеомагнітофони, магнітоли, бумбокси, плеєри, ігрові приставки (Dendy, Sega, PlayStation)… Все це працювало на різноманітніших носіях — від касет і до CD.