Что такое этот «рашизм»?

Петр Олещук Политолог, преподаватель КНУ имени Тараса Шевченко Неусвоенные уроки из прошлого всегда ведут к трагическим последствиям современности Рашизм, що спершу був лише словесною метафорою, яку використовували для ототожнення фашизму а також ідеології та практики путінського режиму Московії, тепер все міцніше входить в офіційний політичний дискурс (і не лише України). Про це свідчать і появи статей у різномовних версіях Вікіпедії. І заяви політиків.Зокрема, і президент Зеленський під час останньої пресконференції згадував про рашизм, порівнюючи його практику терору щодо громадян із практикою фашизму.

На думку нашого президента, це все вивчатимуть нові покоління під час уроків в історії. Я ж можу лише сподіватися, що так все і буде, бо невивчені уроки з минулого завжди приносять трагічні наслідки для сучасності.Але що таке цей «рашизм»? Немає ж якось універсальної книги, де все викладено. Є і «філософія» Ільїна, і фолк-хісторі «Нової хронології», і байки про вигадування України (від «Австрійського генштабу» і до Леніна).

І звіряча ненависть до всього людства, яке має унітази і міксери.Чи є у цього всього якісь підвалини? Мабуть, їх можна виділяти багато, але чималу роль відіграє культ сили, яким просякнутий весь рашизм: «Я сильний — значить правий».Коли зараз намагаються пробити «броню рашизму», розказуючи про нові і нові злочини недодержави, то у відповідь особливої реакції і немає. Вони формально відповідають, що вбивства у Бучі — це «фейк», а самі дуже задоволені тим, що — не фейк, бо це, з точки зору викривленої рашизмом свідомості, є свідченням «сили». Вони чинять злочини у чужій державі — вони «сильні».

Вони бомблять чужі міста — вони «сильні». Вони мають бути сильними, їх мають боятися. Це головне.