Беларусь для Лукашенко — пройденный этап. Что на самом деле нужно диктатору

Франак Вячорка Белорусский журналист, медиаэкспертМинск для Лукашенко — провинция, пройденный этап. Белорусов он уже пережил Візит Шойгу перед початком повномасштабної війни до Білорусі був дуже тривожним. Тоді вже відчувалося, що щось готується, робиться за спинами.

Тоді вони говорили, що треба більше російських Іскандерів, літаків на території Білорусі. І тоді Лукашенко теж ніби просив Шойгу допомогти — «дайте нам більше зброї». І зараз знову ця риторика повторюється.

Я думаю, що розмова стосувалася здебільшого розміщення ядерної зброї і будівництва складів для ядерної зброї насамперед.Але також для Лукашенка важливо було продемонструвати свою лояльність. Йому здається, що Шойгу близький до Путіна. І, переконуючи Шойгу в своїй лояльності, він теж переконує Путіна, що варто інвестувати у Лукашенка.

Хоча думаю, що Лукашенко серйозного політичного впливу, влади і контролю над Білоруссю вже не має.«Захищати Білорусь, як свою територію». Ці слова Лукашенка треба розцінювати як політичний прагматизм, підлизування Росії: «Я тут єдиний ваш вірний союзник, Тіхановська хоче повести Білорусь на Захід, в Європу чи посилає добровольців воювати за Україну, а я тут захищаю російські цінності». Він таким чином показує свій унікальний статус, щоб, не дай Боже для нього, Путін не вирішив його замінити на когось іншого.Також це, можливо, виправдовування перебування російських військ на білоруській території.

Мовляв: «Російські війська, які прибувають, не тому, що Путін мені так сказав. Це не тому, що Путін мені наказав, а тому, що я попросив». Таким чином Лукашенко собі створює ореол, ілюзію суб'єктності.Лукашенко поступово готує військових до війни, але ця армія точно не здатна воювати (не готова і не хоче) проти України.