Апатия диктатора. Действительно ли Пригожин хотел захватить Москву

Сергей Постоловский Писатель, политический аналитик, кандидат политических наук Странный поход ЧВК «Вагнер» на Москву закончился ничем и стал разочарованием для многих вагнеровцев и так называемых национал-патриотов России Тим не менш, саме збройне повстання Євгенія Пригожина стало тим Рубіконом, за яким вже не буде вороття ані для Путіна, ні для самого Пригожина.Сьогодні основним питанням залишається те, чому засновник та лідер ПВК «Вагнер» погодився розвернути свої війська і повірити в якісь гарантії, які Кремль висловим вустами свого білоруського васала Лукашенка. Аби відповісти на це питання, варто розглянути усю ситуацію з непокорою Пригожина дещо під іншим ракурсом, аніж тим, що подається в ЗМІ.

Аналізуючи весь бунт вагнерівців, потрібно розглянути гіпотезу, згідно з якою Пригожин і не мав цілі брати штурмом Москву. Мета усього його недовгого повстання могла бути зовсім іншою, аніж та, яку переслідують усі заколоти та повстання.Якщо слідувати даній гіпотезі, можна зробити ряд висновків.По-перше, збройне повстання Пригожина на території Росії не мало спонтанний характер, а було добре спланованою, продуманою та заздалегідь підготовленою операцією.По-друге, Пригожин не міг діяти самостійно, не заручившись підтримкою певних осіб, які мали гарантувати йому свою підтримку.По-третє, такі особи можуть бути як представниками іноземних країн (США, Велика Британія, Туреччина, Китай), так і окремими особами чи певною групою політичних, фінансових та військових еліт всередині Росії, що входять до оточення кремлівського диктатора.