А что дальше?

Иван Компан Преподаватель Эдинбургской бизнес-школы Перестаньте говорить: «После победы мы построим новую страну». Зачем ждать, если лучшее время для проведения реформ уже наступило? Попри класичні формулювання, яким навчають студентів-економістів в університетах, мені більш за все до вподоби ось таке визначення грошей: «Гроші - це матеріалізована віра». Просто, лаконічно і всеохоплююче.

І не має значення, з чого зроблені гроші: колись аборигени полінезійських островів розраховувалися мушлями. Чому б і ні, якщо їхня вартість та порядок обігу забезпечував вождь, віра одноплемінників в якого була безмежна? У нас немає мушлів, ми пішли далі, створивши свою грошову одиницю, як прийнято в цивілізованих країнах, але чи віримо ми в вождів, які відповідають за її стабільність?Що ж із вірою? Очевидно, що віра формується не словами. Слова теж потрібні, вони важливі, але тільки для того, щоб донести правду про справи.

А якщо справи складені з порожніх слів та обіцянок, то й віра така ж сама, крихка та ненадійна. Тридцять років, якщо говорити про економіку, ми раділи отриманню кредитів від МВФ, ЄС, Світового банку, кого завгодно, хто не боявся давати нам в борг. Позичання було честю, доблестю та справою національного порятунку! Попередні покоління бюрократів щиро пишалися подібними досягненнями, при цьому не втомлюючись та не соромлячись розкрадати позичені гроші.