9 вересня виповнилося 253 роки з дня народження автора "Енеїди" та "Наталки-Полтавки" майора Івана Котляревського

Один із батьків-засновників сучасної української мови та театральної драматургії Іван Петрович Котляревський не був професійним літератором у нинішньому розумінні цього слова. Швидше, що для нас сьогодні особливо важливо, выш півжиття був професійним військовим. Народився у Полтаві у родині канцеляриста, навчався у Полтавській духовній семінарії, працював домашнім вчителем, а у 27 років вступив на військову службу, у званні штабс-капітана брав участь у війні з Туреччиною та був учасником штурму Ізмаїла, за участь у якому нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня.

Через чотири роки після того, як він 1808-го вийшов у відставку, Котляревський знову повернувся на військову службу, щоб організувати на Полтавщині проти військ Наполеона 5-й український козацький полк, який мав стати після закінчення війни постійним козацьким військом. Ввийшов у нову відставку вже у званні майора. Після цього став директором першого українського професійного театру – Полтавського вільного театру, а ще й вступив у ці роки до полтавської масонської ложі «Любов до істини».

Крім армії та театру, ще одним його коханням були українська мова та література. (До речі, Котляревський за все життя так і не одружився, проте, судячи з того, що його спадкоємицею стала його економка, сімейного життя не цурався). Ще в семінарії він почав писати вірші українською мовою, а 1798-го року, коли йому було лише 29 років, без його відома в Санкт-Петербурзі вийшло перше видання його «Енеїди» – три частини вільного перекладу класичної поеми римського поета Вергілія.

Цікаво, що й друге видання цього тексту було надруковано у 1808 році без відома та дозволу автора, про що Котляревський повідомляв читачів у третьому і, як би зараз сказали, «авторизованому», виданні