Сьогодні - 110 років від дня народження класика світового кіно Мікеланджело Антоніоні: 5 його найкращих фільмів

Видатних режисерів в історії кіно було чимало. А от тих, хто зробив у ньому революцію, можна перерахувати на пальцях (у буквальному значенні цього слова і при цьому однієї руки цілком вистачить). Мікеланджело Антоніоні, безперечно - один із них. При цьому, як і в будь-якій іншій революції, досвід чотирьох фільмів його геніальної тетралогії ("Пригода", "Ніч", "Затемнення" та "Червона пустеля") можна в якійсь його частині застосувати, але не можна повторити. Антоніоні і сам відчув вичерпаність свого відкриття і перейшов після "Червоної пустелі" до традиційніших форм кінематографа.

Не будемо переказувати зміст п'яти його кращих фільмів, оскільки, по-перше, глядач зобов'язаний сам їх побачити, а, по-друге, якщо говорити про перші три з них, то там, говорячи повсякденною мовою, нічого не відбувається (в чим і було головне відкриття італійського кінорежисера). Але таке формулювання - не наївність недосвідченого кіноглядача.

У них справді нічого не відбувається. Класична драматургія будується на зав'язці, кульмінації та розв'язці. Пройшла розв'язка – і закінчилася історія. Насправді в нашому житті зазвичай теж вистачає таких історій з зав'язкою, кульмінацією та розв'язкою - історій кохання, кар'єри, та чого завгодно. Але вся річ у тому, що між реальністю та мистецтвом є тут, що називається, одна велика різниця.

Життя не складається з однієї історії або безперервного ланцюга історій, що чіпляються один за одного, як у цьому ланцюгу одна ланка за іншу. Насправді ці історії, під час яких життя набуває контурів, як нині модно говорити, нарратива, відстоять одна від одної в часі - і проміжки (прогалини) між ними можуть тривати дні, тижні, місяці, роки.

Антоніоні в "Ночі" та "Затемнії" першим у кіно бере матеріалом оповідання якраз