Євген Маланюк: Крути. Народини нового українця

У дні, коли Україна згадує події війни із російсько-більшовицькою агресією столітньої давнини, публікуємо есей Євгена Маланюка, що був написаний у 1941 році. Рефлексії Маланюка гранично близько резонують із сьогоднішньою ситуацією в українському суспільстві на тлі нової війни із Російською Федерацією.

Крути – це перше зірвання лаштунків невільничої комедії, що відбувалася – в час революції! – на землях України, перше прозріння, що влада – то боротьба, а держава – то кров і залізо. Без Крут навіть такий акт, як акт 22 січня, був би документом без підпису. Бо такі акти мало «виголосити» – такі акти треба чинити.

У дні, коли Україна згадує події війни із російсько-більшовицькою агресією столітньої давнини, публікуємо есей Євгена Маланюка, що був написаний у 1941 році. Рефлексії Маланюка гранично близько резонують із сьогоднішньою ситуацією в українському суспільстві на тлі нової війни із Російською Федерацією.

Наші національні свята назагал невеселі.

Склалося на те багато причин. І то не лише зовнішніх, об'єктивних, бо ж остаточно дійсність є в значній мірі такою, якою її хочемо бачити чи якою її бачити призвичаїлись.

Ні, є тут, може, передовсім причини суб'єктивні, що коріняться в нашій психіці, вірніш у традиції нашої психіки, почасти і психіки релігійної.

Вояки Першої Української дивізії Синьожупанників.

Ми значно більш скорі до похоронів, аніж до весілля. Панахида чи голосіння, особливо мистецьке, нам припадає більш до смаку, до нашого естетичного смаку, аніж найбільш навіть радісна чи там найбільш двозначна весільна пісня.

Багатющий збір наших народних та історичних пісень має щодо цього цілком виразний характер, що не до 90 згруба відсотків їх – це пісня сентиментально-ліричного суму чи смутку.

Епічного елементу в них майже цілком бракує. Навіть жартівливі пісні звичайно є журливо-жартівливі, до яких найбільш підходить класична формула малороса Гоголя: видимий світові сміх крізь незримі світові сльози.

Навіть уславлений національний гумор проривається в них зрідка, хоч і дуже драматично, як в єдиній у своїм роді пісні про Байду.

Героїчний первень, коли й виникає деінде, то він завжди або пов'язаний з традиційним зітханням, або в чи інший спосіб прикритий неодмінною «червоною китайкою».

Таке явище, як несмертельна пісня перемоги „Гей, не дивуйтесь, добрії люди" – зроджена авангардними боями загонів Кривоноса року 1648 – належить до блискучого й єдиного винятку, який дор...