Як «вдягнути» Міноборони на 1.5 млрд грн і на вкрадені гроші скупити нерухомість в «Конча-Заспа». Частина 1

Існує у Львові бізнесмен-будівельник Ігор Гринкевич. У нього є дружина Світлана та син Роман. 
Ця родина володіє цілим пулом будівельних компаній: ТОВ «ТРЕЙД ЛАЙНС РІТЕЙЛ», ТОВ «Будівельна компанія СІТІГРАД», ТОВ «Будівельний Альянс МОНТАЖПРОЕКТ». Є в них навіть благодійний фонд НОРЕ UA

Компанії Гринкевича постійно потрапляють в корупційні скандали, пов’язані з тендерами на будівництво. Про це пише журналіст Євген Плінський.

У 2021 році «Будівельний Альянс МОНТАЖПРОЕКТ» зловили на махінаціях під час будівництва полігону «Широкий Лан», а у 2013 була історія реконструкції Вірменського собору. 
Але це справи старі, і згадав про них лише для розуміння, з ким ми маємо справу.

Тепер до суті.

На початку 2023 року цей родинно-будівельний альянс вривається в закупівлі Міноборони. 
Але увірвались вони не на тендери постачання будівельних матеріалів, а на постачання ОДЯГУ для ЗСУ.

Уявіть собі.
 Не маючи жодного виробництва одягу, жодної швейної машинки та спеціалістів, три компанії Гринкевичів у січні-лютому 2023 підписали з Міноборони 23 договори на загальну суму 1,54 млрд грн. на постачання літнього одягу та білизни. Жодних відкритих процедур та тендерів, звісно, не було. 

І це в той самий час, коли реальні виробники одягу в Україні бігали і кричали, що МО не дає їм контракти, а замовляє незрозуміло що, незрозуміло в кого. 

І дійсно, навіщо МО було купувати білизну для військових у виробників білизни, коли її можна придбати її у родини львівських будівельників. 

Зрозуміло, компанії Гринкевича нічого не виробляли, просто перекуповували все в Туреччині за приблизно 40% отриманих від Міноборони грошей. 60% в кишеню, а 40% на турецький закуп.

При цьому, задля збільшення маржі, білизна та одяг купувались не відштовхуючись від ТУ контрактів, а