Викрадення українських дітей росією – свідчення геноциду української нації

Агресивна війна, яку росія розпочала проти України з 20 лютого 2014 року, на нинішній стадії має характер широкомасштабного вторгнення Його мета полягає у геноцидному знищенні української нації. Про такий намір відверто, публічно і неодноразово заявляв путін й інші члени найвищого політичного керівництва росії, сповіщали державні інформресурси країни-агресора. Злочинні дії збройних сил росії на території України підпадають під всі ознаки геноциду, визначені статтею ІІ Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього».

До діянь, здійснюваних з метою знищити, повністю чи частково, будь-яку національну, етнічну, расову, релігійну групу як таку, пунктом с) статті ІІ Конвенції відноситься «насильна передача дітей з однієї людської групи до іншої». Перші спроби вивезення українських дітей на територію росії мали місце ще у 2014 році і набули великих масштабів нині. Внаслідок злочинних дій російської окупаційної адміністрації на тимчасово загарбаних українських територіях до росії насильно депортовано понад 1,5 млн українських громадян, з яких близько 200 тис.

дітей. Значну частину дітей-сиріт і дітей, розлучених із своїми сім’ями, передано на виховання в російські сім’ї. Цілком очевидно, що такі українські діти виховуватимуться у чужоземному культурному середовищі, яке є ворожим до України, а отже, вони приречені на втрату своєї національної ідентичності.