У стилі Третього Райху

Якби Путін жив у часи Гітлера, він швидко знайшов би спільну мову з лідером Третього Райху. Незважаючи на особисті та ідеологічні відмінності, обох об’єднує схоже бачення принципів побудови міжнародних відносин та широке використання гібридних методів для досягнення цілей. Світ, у якому діє право сильного і не діють жодні норми права, – ідеальне місце для здійснення мрій диктаторів, які марять фантазіями про новітню імперію.

Здається, що минуле прорвалося в сьогодення крізь ворота часу. Розмови про нові сфери впливу у Європі. Нехтування суверенного права держав визначати свою зовнішню та внутрішню політику.

Погроза застосування військової сили і підготовка до озброєних провокацій. Зневага до суверенітету і територіальної цілісності. Вимоги відновити «історичну справедливість» у її специфічному імперіалістичному розумінні.

І прикриття всього цього фальшивими фразами про непохитне бажання миру та гарантій безпеки. Риторика, яка дуже нагадує стиль дипломатії часів Третього Райху. З однією суттєвою відмінністю: у ХХІ столітті методи фюрера в зовнішній політиці активно взяла на озброєння Росія.

У президента Володимира Путіна та глави російського МЗС Сергія Лаврова справді були достойні попередники. У 1930-х роках Гітлер також активно виступав за мир. Звісно, у нацистів було власне бачення цього миру.

Але очільники й дипломатія Третього Райху ніколи відверто не заявляли, що хочуть нової війни та переділу світу. Навпаки, завжди наголошували, що ними керує щире бажання миру і справедливості, турбота про безпеку своєї країни. У промові перед Райхстагом у березні 1933 року після приходу до влади Адольф Гітлер говорив, що нацисти хочуть бути справжніми «друзями миру».