Три надежды для Украины

Ольга Айвазовская Глава правления Гражданской сети «Опора», эксперт по вопросам избирательного законодательства и политических процессов Я хочу говорить о трех правах и трех надеждах для моей страны, которая проходит темные времена с достоинством. Украина полна болью, но она станет бессмысленной и невыносимой без надежды Чого вартують слова про права людини, якщо немає праведної нездоланної сили, яка здатна захистити право на життя. Цінності — не те, про що ми говоримо, а те, за що ми готові боротись.

Принципи — те, що приймають не на папері, а керуються з власної волі. Як виявилось, героїв серед нас є багато і вони щодня помирають. Ці чоловіки та жінки платять дуже високу ціну, щоб припинити звірства, воєнні злочини, геноцид, який перетворився на перманентну боротьбу проти української ідентичності і триває століттями.

Вони та самопожертва громадян у всіх її проявах змушує світ не відвертатись від великої кривавої рани в центрі Європи.Я хочу говорити про три права та три надії для моєї країни, яка проходить темні часи з гідністю. Україна сповнена болем, але він стане безсенсовим та нестерпним без надії.Мої три надважливі права: життя, освіта, вибір.Життя. Після Другової світової війни всі переможці сіли за стіл та погодились, що 75 мільйонів жертв, то занадто, щоб жити далі у світі, де право має лише сила.

Повага до суверенітету, самовизначення, недоторканість кордонів — як базова безпекова рамка для задекларованих згодом прав людини. Так і мало бути, якби одного з переможців теж судили за злочини.Ці принципи розтоптані у 2014 році в Криму, а міжнародне право, як виявилось, не було кому захистити та зупинити наступну дію цієї глобальної трагедії. В результаті ми маємо міста знищені до фундаментів, масові поховання