"Страх не на часі, коли культура "під прицілом" — архітектор Микола Віхарєв про укриття пам'ятників Києва

Проходячи повз пам'ятники у Києві, чути коментарі про те, в яке жахіття і сміття вони перетворилися, і краще б взагалі не чіпали їх. Вже і меми зустрічалися у соціальних мережах, де висміюється зовнішній вигляд захищених пам'ятників. Захотілося розібратися у цьому питанні, дізнатися у людей, які стали ініціаторами та безпосередньо займалися роботами з захисту пам'ятників: якою вони логікою керувалися та від кого отримали підтримку.

Дати інтерв'ю запросили архітектора Миколу Віхарєва. — Добрий день. Коли почалася війна, у перші тижні, на фоні загального шоку люди були сфокусовані на порятунку свого життя та безпеці родин.

Але українці — не просто люди, а нація супергероїв. Тому, коли трохи оговталися, опанували страх та ненависть до ворога, перше, про що згадали — це наша культурна ідентичність, причина, по якій нас намагаються знищити, нав’язавши свій "руський мір". Ми всі спостерігали як поруч знищували Ірпінь, Бучу, бачили розстріляний пам'ятник Шевченку в Бородянці, як горіли храми Чернігова.

Треба було щось робити, фізично, розумієте? І тоді керівництвом Департаменту охорони культурної спадщини КМДА було прийнято рішення діяти — захистити, зберегти в цих жахливих умовах пам'ятники, показати світу, що ми відрізняємося від цих (руських) варварів, ми шануємо історію й дбаємо про своє минуле. Я зі своєю командою відгукнулися на ініціативу Департаменту. — Страх не на часі, коли культура "під прицілом".Було страшно й важко, адже частина команди — люди, які взяли участь у організації процесу захисту, фізично перебували не у Києві.