Школа, давай, подтянись!

Я хочу, чтобы в школе не приучали детей вратьП’ять років тому мій молодший син йшов в перший клас, і я написала йому напутнього листа, в якому пояснила, якими принципами він має керуватися, щоб йому в школі було комфортно і цікаво. Тоді він був першачком Нової української школи, а я — НУШ-оптимісткою, бо вважала і вважаю, що школа має змінюватися і адаптуватися під запити суспільства в стрімкому і непередбачуваному цифровому світі.Ці п’ять років видалися дуже складними для країни, для нас всіх і для наших дітей. Бо ковід, локдаун, війна.

Багато страхів і тривоги принесли ці часи, але моє ставлення до школи не змінилося — я і досі вважаю її осередком знань і розвитку особистості.І тепер у мене з’явилися побажання саме до школи, бо я знаю, якою я хочу бачити її для свого сина у вільній Україні. Я хочу дійсно нову українську школу, і для цього в ній має з’явитися місце для… 1. Справжньої н ауки Я хочу, щоб в школі з’явилося місце для справжньої науки.

Не інформації, яку легко знайти в смартфоні, а для тієї науки, яку треба вивчати, проводячи експерименти, простежуючи різні погляди і обробляючи чийсь і власний досвід, сумніваючись в собі і довіряючи іншим. Щоб знання могли верифікувати самі діти, давали їм власні назви, сперечаючись і дискутуючи. Щоб вони не боялися народжувати ідеї і гіпотези, генерували думки і мріяли.

І щоб дорослі навчилися слухати і чути дитячі ідеї без знецінення, критики і хейту. Уважно і з повагою. Бо дитячий світ — це суцільний новий досвід, повний досліджень, експериментів і відкриттів, який школа має поважати.2.