Сердце народа и страны

Борис Гудзяк Архиепископ и Митрополит Филадельфийский, президент Украинского католического университета Почему мы зачарованно смотрим на Киев и Чернигов, Ирпень и Харьков, Волноваху, Херсон и Мариуполь? Почему? Потому что мы видим сердце народа и страны Уривок з промови владики Бориса Ґудзяка на випускних урочистостях в Університеті Нотр-дам Бути автентичною людиною, жити добре — це не теорія. Для цього потрібна практика. Це нелегко, це торкає до глибини серця.

Саме про серце я хотів би зараз поговорити з вами: від серця до серця.З Божої благодаті в центрі нашого буття — саме його часто називають серцем — ми отримали здатність любити, бути чуйними до інших, досвідчувати чар і дар стосунків. Усе, що насправді важливе, справжнє, вічне, відбувається у відношенні до І (іншого). Ми, християни, віримо у Бога у трьох Особах, які перебувають у стосунках любові.

Ми створені на Божий образ і подобу. Ми особисті. Людині потрібно бути у стосунках.

Саме так ми розквітаємо. На самоті ми почуваємося самотніми, сумними і безсилими. Зосереджуючись на собі, стаємо ізольованими та ідіотичними.

Це різке слово походить від грецького ἴδιος (ídios, «власний, особистий») +‎ -ώτης. Насправді слово «ідіот» немає нічого спільного із інтелектуальною оцінкою — це той, хто поглинений собою, замкнений у собі.У прямому значенні серце — це лише один із наших анатомічних органів. А все ж його биття розповідає так багато про наше життя, свідчить про саме.

Це символ. Це таїнство. Ми ділимося цим таїнством з Богом, а Бог ділиться ним з нами.

Ми використовуємо слово «серце», щоб описати місце наших радостей і страждань, тривоги і гармонії, смутку і втіхи. Саме там, у серці, ми єднаємося один з одним. Це спілкування стає нашою участю в житті Бога.