Рік безвізу: боротьба за українця

… Нещодавно я пояснив знайомому полякові значення й етимологію слова «заробітчанин». Він покрутив головою і сказав: «Припиніть називати власних емігрантів „заробітчанами“ — і вам тоді легше буде зрозуміти, чому вони не хочуть повертатися». Безвіз не розширив значною мірою кількість охочих подорожувати українців, безвіз лише спростив поїздки тим, котрі подорожують. Хто ним скористався найбільше.

Рівно рік тому на прикордонному пункті в польській Медиці відкривався з Україною. Доти я ніколи не бачив польських прикордонників такими щасливими і… людськими. Тоді українські редактори допитували про технічні аспекти в’їзду до ЄС, а від журналістів, котрі приїхали з польського боку з Німеччини, Швейцарії чи місцевих ЗМІ, лунало головне питання: а що буде далі?

Рік потому я поїхав знову до Медики і глобальних змін не помітив. Досі шалені черги на автомобільному кордоні, досі ті самі похмурі прикордонники з чиновницькою новомовою, досі штурханина в пішій черзі. Під польськими консульствами в Україні черги теж не зникли. Безвіз як такий виглядав історією з третього плану.

Статистично мої спостереження підтверджує Польська прикордонна служба: за її даними, через чотири місяці після відкриття безвізу рух громадян України до Польщі збільшився на 9 відсотків у порівнянні з чотирма місяцями до безвізу. Проте це збільшення вписується в дотеперішню динаміку: рух українців на захід зростав і до введення «безвізу», а до цього треба додати літнє пожвавлення. Отже, з лютого до травня 2017 року до Польщі прибуло 3,36 млн. громадян України, а з червня до вересня — 3,65 млн. українців, у тому числі 644 тис., за безвізовим рухом.

Безвіз не розширив значною мірою кількість охочих подорожувати українців, безвіз лише спростив поїздки тим, котрі подорожують. Важливіший у безвізі не безвізовий рух, а символізм.

Сучасна європейська історія — це руйнування мурів і будування мостів., скасування візового режиму між заходом і сходом Європи, врешті відміна прикордонного контролю на значній території континенту — це важливі віхи історії Старого світу. Їм лише по кілька десятків років, але водночас свобода переміщення досить швидко і глибоко вкорінилася в європейську свідомість.

Тому український безвіз — це історія про приєднання України до спільної європейської дійсності. Саме так вона протягом останнього року представлялася в пресі за західним кордоном України. Так, є паспортний контроль між ЄС і Україною, є економічні різниці ...