Процесс пошел. Зачем Макрон говорит с Путиным

Владимир Огрызко Украинский дипломат, министр иностранных дел Украины (2007−2009) Я впевнений, що за стіл переговорів вона не сяде, поки її туди не посадять. Але я не думаю, що в такому випадку це можна буде назвати переговорами. З терористами нема про що говорити.

Їм треба висувати ультиматуми, які вони повинні приймати і підписувати, або бути знищеними. Оце власне і є формат оцих «переговорів», про якісь чомусь говорять на Заході.Ну дехто говорить чомусь про те, що це — визначені на Заході люди, які повинні підтримувати якийсь контакт із цими збожеволілими кремлівськими керівниками. Безумовно, можливий і такий варіант.

Справді, наводять слова Макрона, мовляв, коли я спілкуюся з Путіним, то це найгірші години мого життя. Думаю, в цьому йому можна повірити.Хоча чомусь мені здається, що тут більше отієї традиційної західної псевдо ліберальної толерантності, яка, насправді, призводить до всього того, що ми маємо сьогодні.Адже якби реакція Заходу ще в 2008 році, а перед цим ще в Чечні 1995, а потім і в 2000 роках на російську агресію була іншою, вже не кажучи про 2014 рік, то, думаю, до сьогоднішніх жахів ми б не дожили.Почалися процеси щодо створення трибуналу над путінським режимом. Те, що росіяни вчинили в Україні є абсолютно зрозумілими злочинами проти людяності.

І тут безвідносно — чи говорять щось Макрон і Шольц — це вже доконані факти, які зібрані. І прокуратура будь-якої країни, навіть якщо це не буде спеціальний міжнародний трибунал, може порушити кримінальну справу за фактом. Тому ці два паралельних напрямки один одному не заважають.Те, що трибунал буде створений — я в цьому майже не сумніваюся.