Прикордонник Челеняк: Відчуття, коли вигнав ворога зі своєї землі, не передати, це можна тільки прожити

Прикордонник Мирослав Челеняк — про досвід виходу на держкордон після окупації та окопної війни під ворожим вогневим дощем Досвід закарпатського прикордонника Мирослава Челеняка, майстра-сержанта однієї з прикордонних комендатур швидкого реагування ДПСУ у російсько-українській війні цікавий тим, що він уже пройшов те, чого зараз іще чекає більша частина країни. Весною після деокупації Сумщини Челеняк у складі ЗСУ погнав ворога до кордону з росією та вигнав за нього, і з того часу спостерігає, як дістаючи з-за рубежів села та містечка області, росіяни поливають їх вогнем із САУ та обстрілюють з мінометів. Це те, чого чекає нині вся країна: вигнати ворога з української землі треба неминуче.

Але як після цього жити на цих звільнених землях, невже так, як зараз Сумщина, під щоденним вогнем? Як спитати військового, коли було легше воювати: звільняючи Сумську область від окупанта чи після виходу ЗСУ на державний кордон і подальшої його оборони, в цілодобовому очікуванні обстрілів?  Відповідає, що і тоді, й тоді було важко. У кожній ситуації — по-своєму. Утім, порівнює різний досвід війни і висновки робить оптимістичні.

Мирослав Челеняк переконаний, що після виходу на кордони 1991 року ворог, відійшовши з України, забуде про неї. Зараз головне — дотиснути. МИ БУЛИ ЯК ОДИН МІЦНИЙ КУЛАК Початок великої війни Мирослава Челеняка застав на Закарпатті.

- 24 лютого почалося повномасштабне вторгнення росії, а 26 лютого ми були на Сумщині. Зібралися за наказом командування, нас було 60 чоловік, сіли по машинах і поїхали. Не знали, куди саме, не уявляли, яка там картина на місці, але ми були як один міцний кулак.