Почему Украина проиграла сто лет назад, но может выиграть сейчас

Владимир Вятрович Историк, народный депутат Мы, в отличие от предшественников, знаем, что означает поражение в войне с Россией. Знаем, что мир с ней будет стоить даже дороже войны До відомого афоризму «Історія — вчителька життя» я завжди додаю: сувора вчителька, яка повторює незасвоєні уроки неуважним учням. І уроки поразок навіть цінніші від переможних — адже можуть допомогти нам уникнути помилок.Давайте спробуємо разом зрозуміти, чому сто років тому українська держава зазнала краху? Відразу відкинемо прості відповіді.

Бо прості відповіді на складні питання здебільшого неправильні.Українці не гірші за інші народи, які теж відновлювали свої держави на руїнах імперій після Першої світової, але їм це вдалося. Ми не менш завзяті, ніж поляки, литовці чи фіни. Не менш жертовні.

Тоді, заради свободи, українців полягло більше, аніж представників всіх інших народів.Політична еліта українців не була повільною та нерішучою, як дехто каже. Ми другими після фінів проголосили незалежність.Виклики, з якими зіткнулися українці, були серйозніші, ніж у сусідів.Та я не закликаю ідеалізувати ані наших політиків того часу, ані загального стану українського суспільства тоді. Помилки теж відіграли значну роль у поразці.Тож давайте спробуємо розібратися з об'єктивними та суб'єктивними причинами падіння української держави, народженої революцією 1917−1921 років.

Щоб зрозуміти, яких помилок не сміємо повторювати.Почнемо з об‘єктивних обставин, вплинути на які було майже неможливо.Національна свідомість українців поступово зростала разом із національним рухом у 19 столітті. Це — потенціал, з яким мали справу лідери. До початку революції рух уже перейшов у політичну стадію розвитку.