Почему Китай не поможет России

Стикнувшись зі стіною "пекельних" фінансових санкцій, Росія почала гарячково шукати, як призупинити своє фінансово-економічне удушення. Я вже писав про їхні дії, і чому вони не зарадять ситуації.

Перші наслідки ми вже бачимо: рубль лише офіційно обвалився на 40% і підтримується з останніх сил, спричинивши масову паніку у населення, великі міжнародні компанії повально виходять з Росії.

Активи агресора на закордонних торгових майданчиках цінуються близько нуля і масово викидаються з індексів.

Всередині країни вже тиждень не відкриваються біржові торги, щоб не показувати реальний стан справ, великі експортери російської нафти так і не змогли продати жодної партії, не говорячи уже про фактичну неможливість для росіян здійснювати оплати за інші товари і послуги.

Це лише частина з тієї історії, що розгортається на наших очах. Далі буде гірше. Російська влада намагається зберігати міну та закриває всі інформаційні шпарини, щоб тримати масу своїх людей в невіданні.

Запасу міцності вистачить ненадовго.

В умах російської влади є образ доброго Китаю, який їх врятує. Та чи так це? 

Розберемо по пунктах, які мрії щодо співпраці з Китаєм існують в держави-агресора, і чому вони не справдяться. 

Щодо можливості переходу Росії на альтернативні системи передачі фінансових повідомлень. 

Просто для порівняння: Swift — 11 тис. клієнтів по світу, а російська система-аналог СПФС – 400 клієнтів по всьому світу, включаючи Росію і другорядні країни-сателіти. 

Очевидно, що ті рідкісні німецькі чи французькі клієнти навіть за наявного підключення не користуватимуться цим каналом. 

Китайська система-аналог CIPS має 1300 клієнтів. І навіть при цьому на неї припадає всього 3% від обсягу світових операцій. 

Тобто єдиний умоглядний варіант (віддалений у