Першому міжнародному визнанню незалежності України - 100 років

Сто років тому сталася подія, яка зробила Україну суб’єктом міжнародного права. Тобто, сто років тому підписаний Берестейський мирний договір став першим міжнародно-правовим актом, який визначав Українську Народну Республіку цим суб’єктом.

Хоча дія цього договору тривала лише 10 місяців, проте сам цей договір «з погляду вічності» дуже важливий для нас, бо перший такий, бо витворив прецедент, бо став-таки віхою в нашій історії.

Берестейський мирний договір має свою передісторію, історію та пост-історію (тобто наслідки). Весь перебіг подій можна сконденсувати наче у сюжеті трилера, зі своїми перипетіями, причинно-наслідковими ланцюжками та ліричними відступами.

Маємо доконаний факт. 9 лютого 1918 року у Бересті (інакше Бресті-Литовському) було підписано мирний договір між Українською Народною Республікою з одного боку, та державами Четверного союзу (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною) – з другого. Якщо бути прецизійнішими у назвах, то Українська Народна Республіка підписала договір із Німецькою імперією, Австро-Угорською імперією, Османською імперією та Болгарським царством. Одна республіка – з одного боку, а з іншого – три імперії плюс доволі молоденьке царство. Внаслідок підписання цього договору ці три імперії й одне царство визнавали Українську Народну Республіку самостійною державою.

Отже, трохи з передісторії. від часу свого створення у березні 1917 року орієнтувалася на Антанту, але на початку 1918 року збереження союзу з нею було далі неможливим.

У цієї передісторії своєю чергою є своя передісторія. Після «жовтневої революції» Всеросійський з’їзд рад прийняв «Декрет про мир», а заявив країнам Антанти, що цей декрет слід автоматично сприймати як пропозицію невідкладного перемир’я, принаймні початку мирних переговорів. Більшовицькі представники укладали локальні перемир’я на всіх фронтах. Тож і українізовані частини вимагали від Центральної Ради припинення війни, укладення перемир’я. Тому зберігати союз із Антантою для Центральної Ради було рівнозначно продовженню війни, а вояки-українці цього не бажали.

Та й країни Антанти були відділені фронтами та значними відстанями від Української Народної Республіки, тож на їхню допомогу годі було розраховувати. Тож у грудні 1917 року виступив із нотою про те, що Українська Народна Республіка бажає вступити у зносини з іншими (передусім воюючими) країнами як самостійна держава та готова вислати своїх представників до Берестя, де велися переговори....