Переговоры в Стамбуле: зрада или перемога?

Владимир Фесенко Политолог, директор Центра политических исследований «Пента» Як завжди у нас, хто про зраду, хтось про перемогу. Давайте розбиратись.Почну із загальної (історико-політичної) рамки аналізу: коли і чому ведуть переговори про завершення війни і підписують угоди про мир (чи перемир’я)? Якщо не вдаватися у детальну класифікацію різноманітних ситуацій, то в абсолютній більшості випадків діють два сценарії: 1) одна з сторін конфлікту перемагає, інша змушена визнати свою поразку і погоджується (хоча б частково) на вимоги переможця; 2) війна виснажує обидві сторони конфлікту, у яких з’являється усвідомлення, що треба виходити з війни на певних компромісних умовах (щоб ніхто не виглядав переможеним).Якщо з такої точки зору оцінити і нинішню військову і переговорну ситуацію, то поки що ми не бачимо відповідності цим двом сценаріям.Росії не вдався бліцкриг, вона все більше в’язне у війні в Україні.

У росіян є перевага у чисельності військ, у зброї (особливо у повітрі), боєприпасах, матеріальних ресурсах, але відчувається слабка мотивація, і купа різноманітних помилок і слабостей, а головне — стійкість і хоробрість українців, які захищають свою країну, не дають Росії можливості перемогти Україну. Потужні економічні санкції також послаблюють і військовий і соціально-економічний потенціал Росії.