Папа, оскорбивший украинцев: что стало причиной последних решений и заявлений понтифика

Перш за все, треба визнати очевидне: критикувати папу Франциска є за що.

На відміну від Івана Павла ІІ або його німецького друга та наступника на Святішому Престолі Бенедикта XVI, аргентинський понтифік мало компетентний у справах Східної Європи.

Перебуваючи в оточенні працівників Римської курії, багато з яких походять з романських країн, з сильною традицією русофільства, він живе серед ілюзій.

Досить сказати, що протягом дев'яти років понтифікату глава Католицької церкви наполегливо шукав екуменічного та політичного діалогу з Російською православною церквою. Але при цьому не помітив, що його партнер Владімір Гундяєв, відомий також як патріарх Кирил, фактично очолює ідеологічний відділ Кремля.

За можливість діалогу з російською церквою Папа Римський був вимушений розплачуватися політичною монетою.

Вже в сумнозвісній Гаванській декларації 2016 року Франциск, по суті, погодився з кремлівською інтерпретацією війни на Донбасі як внутрішнього конфлікту в Україні.

Опосередковано визнав також недоречні претензії Російської православної церкви представляти вірних східного обряду зі всієї історичної Русі, названої в англійській версії документа просто "Russia".

Він також знехтував кількасотрічною традицією і погодився назвати у документі греко-католиків спільнотою, а не церквою.

Згодом дипломатія Ватикану на чолі з державним секретарем П'єтро Пароліном та сам Франциск стримано поставилися до створення Православної церкви України.

А дипломатичні представники Ватикану в Києві своїми діями показували, що для них важливіші контакти з Українською православною церквою Московського патріархату, аніж діалог з національною церквою українців, яка залишається в екуменічному спілкуванні з Константинопольським патріархом.

Після початку війни