Отчаяние, расфокус, апатия. Как продолжать работу во время войны?

Катерина Осадча СЕО Indigo Tech Recruiters, психолог Жизнь во время войны — новая реальность для нас. Как справиться с длительным стрессом и продолжать работать, если сейчас вы в относительной безопасности?В Україні триває війна. Через потужний шок й травматичний досвід хтось більше, хтось менше, але всі ми переживаємо суміжні кризи й викривлене сприйняття дійсності.

Зараз це контекст, в якому нам потрібно жити, приймати рішення, працювати й врешті решт перемагати.Виснаженість, демотивація, апатія — це лише частина «болей», якими наша психіка реагує на стрес, і з якими більшість стикається щодня. Психіка переживає шокову травму і через великий обсяг інформації, емоцій, переживань наша нервова система вмикає захисні функції, аби уникнути виснаження й мати ресурс на адаптацію.Розглянемо шість найбільш розповсюджених проблем і як з ними впоратись.1. Демотивація.

«Я не розумію, який сенс в тому, що я роблю»Відчуття, що немає жодного сенсу в будь-якій діяльності, яка не впливає безпосередньо на припинення війни, а отже й робота здається безглуздою. Це демотивує й не дає сфокусуватись на роботі й не лише. Проте, працювати в умовах війни хоч і складно, але можливо.

Важливо чітко окреслити для себе «навіщо».Що робити, якщо мотивація на нулі? Зосередитись на конструктивних моментах і нагадати собі, що для вас є цінним у роботі, чому ви її обрали та що унікальне та корисне даєте ви. До речі, пам’ятати це важливо завжди, а не лише під час кризових ситуацій.Важливо також докладати зусиль в тому, в чому ви профі. Наприклад, ви профі в координації колег й легко можете зсинхронізувати команду.

Тоді чому б зараз не зосередитись на цьому скілі й не бути для команди точкою опори — можливо, це саме те, що зараз потрібно.2. Апатія. «Я не