ООН, МАГАТЭ, Красный Крест. Соответствует ли их деятельность реалиям войны?

Петр Олещук Политолог, преподаватель КНУ имени Тараса Шевченко В последнее время все активнее встает вопрос о соответствии международных институций новым реалиям, которые, в частности, сформировались и в результате российской агрессии против Украины Найяскравіший приклад — ООН. Ми давно знали, що з цією структурою, яка створена аби «позбавити прийдешні покоління нещасть війни» (зі Статуту ООН), щось явно не те, але зараз це стало найбільш очевидно.

Величезна інституція постійно обговорює якісь документи і навіть щось ухвалює. Але проблема в тому, що те, що можна ухвалити, ніхто не зобов’язаний виконувати, а те, що повинні виконувати, неможливо ухвалити, бо агресор «має право вето» на рішення, які спрямовані проти агресії.

Це було зрозуміло, але зараз це стало найбільш очевидно. Добре, що розуміння цього виходить за межі України, і тут варто згадати заяву президента США Джо Байдена щодо розширення Радбезу ООН та обмеження права вето.

Це дзвіночок для РФ, про який в Україні говорять уже сьомий місяць, адже Росія — країна-терорист та постійний член Радбезу ООН — частіше за інші країни накладає вето на рішення Радбезу ООН. Але далі мають бути дії і кроки щодо реалізації цих ініціатив, аби перетворити ООН на щось змістовне із нинішнього «розмовного клубу».МАГАТЕ.

Організація, яка згідно з власним статутом має дві основні цілі: «контроль за мирним використанням атомної енергії і забезпечення того, що допомогу МАГАТЕ не буде використано у військових цілях». Начебто зрозуміло, що війна, військове вторгнення, у ході якого окупаційні війська атакують атомну електростанцію, явно входять у пряме зіткнення зі статутними цілями, адже ні про яке «мирне використання атомної енергії» у даному випадку не йдеться.При цьому, агресор