О силе слова и оружии. Моя переписка с поэтом Реджинальдом Дуэйном Беттсом

Сергей Жадан Писатель, поэт Слово, как и поэзия, не способно останавливать войны. Однако именно оно обозначает зло и несправедливость, именно с помощью его ресурсов мы еще раз преодолеваем свою слабость и безнадежность Американський поет Реджинальд Двейн Беттс* написав листа Сергію Жадану — «поетові на іншому кінці світу в час війни за його країну» про слова, зброю та свою війну. НВ публікує український переклад листа та відповідь Сергія Жадана за хронологією Дорогий Сергію!Я вперше взяв у руки зброю після того, як почав сивіти; через десятиріччя після мого першого ув’язнення; через десятиріччя після того, як вийшов на волю.

По тому, як народилися обидва мої сини. По десятках переїздів, щоразу трохи далі від в’язниці, щоразу достатньо далеко, щоб пам’ятати, що далеко недостатньо. Утім, що я знаю про війну? Навіть зараз, коли я розумію, що значить бути одержимим спогадами, які вигадує мій розум, та історією, яку мій розум не відпускає.Я заплатив великі гроші за те, щоб потрапити в установу в єдиному штаті країни, де мені можна тримати в руках зброю.

Годину стріляв по паперових мішенях. І навколо мене було так гучно! Що саме я роблю пишучи цього листа тобі? Одного разу я написав слово «куля», маючи намір написати «віра». Ця ненавмисна помилка — спосіб сказати, що кулі завжди загрожують вірі; спосіб визнати, що кулі завжди погрожували нам можливістю простору, в якому ми можемо зруйнувати все, що могли любити? Кулі небагато важать, навіть ті, через які рушниця вискакує з рук.

Я провів у в’язниці більше восьми років, але ніколи не стріляв зі зброї. Пишу це так, ніби це важлива деталь про те, на що ми заслуговуємо. Але на що заслуговує кожен із нас? Коли нарешті я тримав у руках кулю — це було напередодні четвертого липня, —