О нашей победе

Ярослав Грицак Историк, профессор Украинского Католического университета Никто не знает, когда закончится эта война. Мой прогноз: она продлится дольше, чем мы надеемся Це випливає з самого характеру війни так і з тверезі оцінок військових експертів, як воює і що «може» Росія та її армія.Я буду щасливим, якщо помиляюся.Звичайно, можливі чудеса. Скажімо, що на параді 9 травня Путін оголосить про завершення «обмеженої військової операції».

Але розраховувати на чудеса особливо не варто.Що, однак, треба робити вже: формувати нашу уяву про перемогу. Особливо на фоні російського «победобесия» нам треба протиставити свою Перемогу їхній «Победе».Російська «Победа» служить нам пересторогою. Країна, яка перемогла, стала країною політичної неволі й економічного застою.

Цей приклад нам ще раз показує, що перемоги з часом можуть перетворюватися у поразки. Нам, українцям, про це треба особливо пам’ятати, з огляду на нашу звичку «ніколи не втрачати шансу втратити шанс». Цим разом усе має бути по-іншому.Формальні ознаки нашої повної перемоги неважко уявити.

Це є повернення до кордонів 1 грудня 1991 р. Війна, яка почалася з російської анексії Криму, має закінчитися його поверненням в Україну. Зникнуть ДНР і ЛНР, а разом з ними — інші псевдодержави у Абхазії, Осетії і Придністров'ї.Не виключений, однак, проміжний варіант — варіант тимчасового перемир’я.

Це буде такий собі новий Брестський мир. Завдяки ньому Україна припинить кровоточити війною, приходитиме до норми і чекатиме на колапс Росії. Але тоді з поверненням Криму і Донбасу доведеться почекати.Варто, однак, думати не лише про кордони, а що буде всередині цих кордонів.