О наболевшем. Что происходит на фронте и как быть Украине

Егор Фирсов Бывший и.о. главы Государственной экологической инспекции, военный медик Выскажу свое скромное мнение Ми продовжуємо поступатися ворогу майже у всьому: в живій силі, боєприпасах, дронах. Майже два роки війни в цьому плані до кардинального перелому не призвели.

Росіяни вчяться на своїх помилках і крадуть наші технологічні рішення. Ми креативніше, але вони мають змогу масштабувати наші ідеї та брати чисельністю.Ми вигравали на мотивації, але після нереалізованих планів про каву в Криму, падає й вона. Це зрозуміло: люди не залізні, вони втомлюються, їм потрібна перспектива.

Коли перспективою спочатку малюється Крим, а потім «втримати Авдіївку» — це демотивує.Але невдача — це не привід скласти руки й впасти духом. Навпаки, треба тверезо проаналізувати ситуацію і робити висновки. Ми надто покладалися на партнерів, не реалізуючи свої можливості.

Це помилка. Але її виправлення — наш ресурс, який ми можемо використати.Звичайно, вже завтра Україна не побудує сама літаки, не сконструює аналоги хаймарсів. У нас немає і не буде мільйона штурмовиків.

Але виробити дрони у багато разів більше за ворога, і краще за нього застосувати — це реально!Одна з головних задач нашого суспільства має бути — як на місяць забезпечити собі 100 тис. дронів. Я кажу суспільства, а не держави, тому ще держава має організаційно забезпечити цей процес, а реалізувати його — саме суспільство.Вірити в ЗСУ вже мало, треба дієво допомагати їм.