Ніч у музеї, або Історія звичайної качки, яка прагне знайти свого качура. Путівник топ-виставами

Продовжуємо знайомити читачів з відгуками театральних експертів на вистави-переможці IV всеукраїнського Фестивалю-Премії «ГРА» Сьогодні виставу «А хай то качка копне» Тернопільського академічного обласного театру актора і ляльки, яка перемогла у номінації «За найкращу виставу для дітей», рецензує театрознавець, журналіст, спеціаліст навчально-культурологічної лабораторії Національного університету «Києво-Могилянська академія», журналіст журналу «Кіно-Театр» Юлій Швець (Київ). Драматурги нерідко використовують складну «екзистенційну комедію», як і «сюжет у сюжеті», в якості моделі для висловлення думок, які у традиційних жанрах висловити важко.

От і цього разу сучасна польська драматургиня Марта Гушньовська запропонувала театру непростий екзистенційний концепт жінки, котра повідує печалі свого життя, вкладаючи їх в уста депресивної, але наповненої вітальною енергією Качки. Український режисер Ніко Лапунов разом з однодумцями з Тернопільського театру актора і ляльки доповнює цей тваринно-людський «сюжет у сюжеті» ще однією, цього разу – вкрай «чоловічою» кримінально-сюжетною рамкою.

Кілька молодих незграбно-милих грабіжників проникають у нічний музей, однак, брязканням антикварного посуду пробуджують старого охоронця, котрий солодко сопів, примостившись у кріслі. Аби відволікти ошелешеного службовця від думок про злочин, який коїться на його очах, і відтягнути неминучу розплату, грабіжники (ніби казкова героїня «Тисячі й однієї ночі») захоплюють уяву охоронця розіграною «історією качки», котра й є центром оповіді п’єси Марти Гушньовської.