Набридло бути країною хронічно нереалізованих можливостей

Я хочу, щоб після війни ми більше нікого не просили:

МВФ — дати кредити;

ООН — нас пожаліти;

Захід — дати зброю;

НАТО — гарантії безпеки.

Ми і без допомоги можемо бути багаті, розвинені та цікаві усьому світу. А наші воїни – найкраща гарантія миру.

Можемо… якщо справді цього захочемо.

Після Помаранчевої «на кордоні стояли» мільярди інвестицій. Вони зайшли, але швидко про це пожаліли і тікали з шаленими збитками. Після Революції Гідності «на кордоні стояли» десятки мільярдів, які так і не дочекались сприятливих умов. Вікно можливостей закрилось. Після цієї війни «на кордоні» будуть СОТНІ мільярдів… проте, давайте будемо відвертими… вони знову можуть постояти, почекати і піти в іншому напрямку.

«План Маршалла» для України. Про що маємо пам'ятати

Від нас залежить, чи ми станемо новим «тигром», чи залишимось територією «кумів-що-порішають» та «друзів-для-яких-нема-закону». Тільки на цей раз – зі своїм власним культом перемоги.

Не потрібно пафосних заяв, що ми приречені бути успішними та великими. Ні, все далеко не так. Українці об’єднались заради виживання, ми це вміємо і довели це не раз. Але об’єднатись заради розвитку – нам ще поки жодного разу не вдавалось. А тому гарантій успіху навіть після такої кривавої війни – немає жодних.

Нам потрібна сильна економіка. Тепер не тому, що хочеться жити «як в Європі». Сьогодні причина більш поважна. Ніхто не любить бідних родичів. Особливо тих, які хронічно бідні. Сьогодні світ захоплюється мужністю українців, але роками оплачувати нашу 300-літню війну ніхто не буде.

Тому сильна економіка – це тепер не просто якість життя, це питання нашого виживання.

Україна хоче бути партнером, а не тягарем Європи

Вже набридло бути країною хронічно нереалізованих можливостей (30 років поспіль).