Мінськ-3

Нарешті стала проявлятися картина і можна більш-менш зрозуміти, для чого російське керівництво демонстративно перекидало війська на очах в усього світу з Далекого Сходу до українських кордонів. Усе це, так виглядає, не що інше, як «примушування до миру» – спроба «впихнути невпихуєме», тобто окуповані райони Донецької і Луганської областей назад в Україну. Фактично маємо чергове бажання протиснути Мінські угоди і назавжди позбавити Україну майбутнього.

Підтвердженням цього є свіжі «інформаційні зливи неназваних джерел з Єлисейського палацу», які «анонсують» прямі перемовини Києва з бойовиками ОРДЛО. Якщо це дійсно так, тоді всі інші маневри і світових політичних гравців, і вітчизняних «рятівників вітчизни» виглядають дуже логічними і місцями навіть продуманими. Хоча й не набагато кроків наперед.

Для Росії це було б справжньою, а не ілюзорною перемогою. По-перше, уникнувши окупації додаткових територій, Москва не опустила б своє реноме нижче від нинішнього рівня. Для російського електорату можна було б «продати» захист закордонних співвітчизників без кровопролитної бійні з «братнім народом».

Для діалогу із Заходом це теж оптимальний варіант – вирішення конфлікту на своїх умовах, але без відвертого вторгнення. Ну і головне – перетворивши Україну на таку собі мега-Боснію, можна не переживати, що Київ стане прикладом для російського суспільства. Можна буде десятиліттями підтримувати корумпованих злодіїв при владі, підживлювати регіональні суперечки, спостерігати за протистоянням проросійської і прозахідної частин суспільства.