Между Украиной и Западом. О решении идти до самого конца

Евгений Быстрицкий ФилософНам утверждают, что любая война в конце концов завершится за столом переговоров. Однако мы узнали другое Напередодні нашого Дня незалежності одночасно з’явилися відвертий допис у німецькій авторитетній Die Welt та ще більш відверта заява кандидата у прем'єри Британії Ліз Трасс, що на цій посаді вона буде готова застосувати ядерну зброю.

Обидва виступи — про рішучість.Вірно кажуть, що рішучість — це налаштованість людини на дію всупереч всім можливим перепонам. Шкала перепон сьогодні, як ніколи, велика і рухлива.

Вона простягається від інтимного рішення нарешті подолати свої слабкості до роблення вирішального кроку «на війну» — у військкомат, у волонтери, продовження робити бізнес та залишатися в країні під ракетними ударами — й аж до кінцевої стійкості захисників у прямій зустрічі зі смертельною загрозою.Це шкала наших, українських налаштованостей щодо рішучості. Вона кінцева, адже в її кінці — вибір між життям і смертю.

Рішучість на тлі не лише персонального, а й колективного, національного, небуття.Втім, простір рішучостей більш благополучного Заходу має іншу кінцівку. Їхня шкала рішучостей, як ми можемо побачити, часто завершується на острахах життєвих незгод від втрат бізнесу і господарств від високих цін на енергоносії без російського палива під час холодної зими.А найбільш далекоглядні з них, як-от видатний німець Юрген Габермас, вказує на інший кінець їхнього рішучого налаштування — «апокаліптичні масштаби потенційної світової війни».