«Лис Микита» під омелою і війна за виживання. Путівник топ-виставами України

Триває серія публікацій експертних рецензій на кращі вистави українського театрального «Оскара» Укрінформ продовжує знайомити читачів з виставами – переможцями IV всеукраїнського театрального Фестивалю-премії «ГРА».  Сьогодні виставу «Лис Микита» Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, який здобув номінацію «За найкращу музичну виставу в жанрі опери/оперети/мюзиклу» рецензує театрознавець, спеціаліст навчально-культурологічної лабораторії Національного університету «Києво-Могилянська академія», журналіст журналу «Кіно-Театр» Юлій Швець. До проєкту «Український прорив» долучився нині й «Лис Микита» Львівської Опери.

У постановці за поемою Івана Франка на музику Івана Небесного автор лібрето і режисер Василь Вовкун залучив провідних спеціалістів кількох країн, а на сцені загалом зайнято до 170-ти осіб творчого складу театру. Оригінальність і масштабність, а також ступінь творчої реалізації задуму дозволяють внести «Лиса Микиту» в список головних досягнень національного театру останніх років.

Поема Франка, можливо, як ніякий інший твір української літератури, об’ємно передає наратив старого й нового часу. З нього ми дізнаємося про таємні пружини  взаємовідносин плебсу й еліти.

Організована меншість традиційно панує над інертною неорганізованою більшістю, однак в особливі проміжки часу все ж втрачає здатність управляти державою і тому запрошує «до столу» спритних особистостей з «народу», передаючи їм повноваження, ставлячи їх на перші щаблі управлінської ієрархії. Парадоксальна ситуація, яка була блискуче відображена Франком ще 130 років тому на матеріалі тодішньої Галичини, віддзеркалюється останнім часом у політикумі сучасної України.