Коррупция, лоббизм и угрозы. На чем держится газовая монополия режима Путина

Початок масштабної війни в України змусив Євросоюз обирати між низькими цінами на газ та опором Росії, яка розв’язала криваву бійню в центрі Європи.

Деякі країни ЄС не хотіли відмовлятися від російських енергоресурсів до моменту, поки перші російські ракети не полетіли на Київ.

Річ у тім, що до європейських демократичних інститутів упродовж багатьох років проникало російське газове лобі. Воно дійшло до найвищих ешелонів влади і здатне впливати на важливі політичні рішення. Лише зараз ЄС починає довгий та важкий шлях до великої демонополізації газового ринку.

Як Росія будувала свою газову імперію в ЄС та чи скоро їй прийде кінець?

Обсяги постачання російського газу в ЄС постійно зростали. У 1990 році експорт "Газпрому" до країн ЄС становив 110 млрд куб м, а у 2019 році – майже вдвічі більше. Від дешевого газу швидко зростала залежність. У ЄС у першому півріччі 2021 року частка "Газпрому" в імпорті становила рекордні 47%.

В Енергетичному союзі ЄС "Газпром" називали ненадійним партнером. Через бажання монополізувати ринок постачання опинялися під загрозою зриву.

Однак низькі ціни на газ були надто привабливими, щоб відмовитися від тісної співпраці з керованим Кремлем "Газпромом". Ставлення до нарощування постачань з Росії довгий час залишалося компромісним.

Одна з головних причин – курс на "озеленення" енергетики. Перехід на відновлювані джерела потребує надійної енергетичної опори. Вугільна галузь не розвивається через екологічні стандарти та квоти СО2, розвиток атомної енергетики блокували лобісти, а власний видобуток газу щорічно скорочували.

Позбавивши бізнес власного виробництва енергії, уряди європейських країн "підсіли" на дешевий російський газ. Це була їхня панацея для подальшого зростання економіки. РФ спіймала цю