Когда война напоминает о себе. Что мы чувствуем и как это выдержать

Когда накрывают эмоции, паника, тревожность, любое действие будет полезнее бездействияЗдається, що за майже півтора року війни ми мали звикнути та адаптуватись до реалій сьогодення. Зрозуміти, що життя продовжується, і почати знову будувати плани. Але війна знову і знову нагадує про себе, як би далеко ви не поїхали, а тим більше, якщо залишилися в своїй країні — сирени, прильоти, укриття, болючі новини.

Що відчувають люди, що раз у раз стикаються з такими жахливими подіями: 1. Почуття безсилляВідбувається щось, на що не маєш впливу. З одного боку, це ще раз нагадує, наскільки ти слабкий перед обставинами непереборної сили, а з іншого — повертає до власних відчуттів та власної болі.2.

ГнівЦі події знову піднімають дику лють на ворога, на те, що він має таку владу над нашим життям. Буквально — вирішує спати нам чи бігти у сховище, відпочивати в своєму ліжку чи боятись на підлозі в метро. Це бісить і дратує.3.

Біль та роздрай, майже на фізичному рівніВсі ці події вибивають нас з сьогодення, як би ми не хотіли налагодити життя. Ті, хто мають високу чутливість, навіть фізично відчувають тілом час прильоту чи вибухи. Психіка перейшла на режим «виживання незважаючи ні на що».

Людям потрібно діяти та думати про власну безпеку, як мінімум — боротись зі своїми страхами та емоціями, та мати при цьому змогу вести повноцінне життя — заробляти гроші, турбуватись про дітей та про себе.Давно відомо, що всі наші почуття мають право на існування, і зупинити ми це не можемо, тож потрібно якось з цим обходитись. Як? Що можуть зробити для себе люди, що знаходяться в Україні: 1. Забезпечити фізичну безпеку.