Коболев и Пивоварский. Ошибка или преступление?

Сергей Фурса Колумнист, инвестиционный банкир Ошибки — это всегда случайность. Ошибки не могут быть системными. Потому что тогда это не ошибка, не случайность.

Тогда это чья-то стратегия. Это политика Помилки це нормально. Це природно.

Особливо якщо ми говоримо про помилки в нових інституціях, куди набирають нових людей і які мають мати нові цінності. Там будуть помилки. Через це, наприклад, пройшли країни Балтії, коли перезапускали судову систему.Помилки це природно.

І помилки української антикорупційної системи мають бути. Бо помилятися природно.Але помилки — це завжди випадковість. Помилки не можуть бути системними.

Бо тоді це не помилки, не випадковість. Тоді це чиясь стратегія. Це політика.Підозра ексголові Нафтогазу України Андрію Коболєву виглядала як помилка.

Помилка, яку виправив суддя антикорупційного суду. Якби цим все і закінчилось, то можна було б говорити про хворобу зростання, про випадковість. Про те, що систему характеризує не помилка, а реакція на помилку.Але одразу після підозри Коболєву з‘явилася підозра колишньому міністру інфраструктури Андрію Пивоварському.

Потім допити гендиректора Укрпошти Ігоря Смілянського. А потім апеляція на рішення суду першої інстанції по Коболєву з безглуздим рівнем застави. Якого дуже хочуть таки арештувати якраз на річницю виграшу справи у Газпрому.