Карабаська «відплата»: як Росія почала втрачати Південний Кавказ

"Низка подій, що відбулися в Нагірному Карабаху з 2020 року, у тому числі й останніми днями, викликають у вірменської громадськості питання щодо змісту та характеру миротворчої операції в Нагірному Карабаху", - так різко про російських "миротворців" офіційні особи у Вірменії ще не говорили.

Ця заява прем'єра Нікола Пашиняна стала свідченням справді тектонічних змін на Південному Кавказі.

Росія, яка досі позиціонує себе як "куратор" цього регіону, вже не має достатньо сил підкріпити це на практиці.

Особливо помітно це стало цьогоріч, після початку повномасштабної війни проти України.

Слабкістю РФ вже почав активно користуватися Азербайджан. Його дії стають більш агресивними, а вимоги категоричними.

На цьому тижні це вилилося у новий збройний конфлікт у Карабаху - найбільший від завершення війни у 2020 році.

Схоже, в міру того, як у РФ буде менше можливостей захищати свого союзника Вірменію, напруга у регіоні лише наростатиме.

Бої навколо коридору

Тристороння угода про припинення вогню, підписана восени 2020 року, не призвела до реального завершення бойових дій. Протягом 2021 року та на початку нинішнього у регіоні сталася низка сутичок між азербайджанськими та вірменськими військовими. Іноді навіть із застосуванням артилерії.

Отримавши перевагу під час війни 2020 року, Баку послідовно впроваджувало тиск на Єреван, схиляючи його до нових поступок. Тож існуючу ситуацію часто характеризували не як перемир'я, а як "військовий конфлікт низької інтенсивності" - і така оцінка виглядає цілком справедливою.

Втім, навіть на цьому тлі останні події явно вирізняються.

Згідно з повідомленнями Міноборони Азербайджану, вранці 3 серпня вірменські сили "провели інтенсивний обстріл позиції азербайджанської армії на Лачинському напрямку". У