Кам’янка, через яку пройшла лінія фронту

Жителі знищеного села на Харківщині не пізнають не те що своїх садиб – навіть вулиць «На ринку почула слова військового, який розповідав, що приїхав на ротацію з-під Ізюма. Я з ним заговорила. Питає, звідки я.

Кажу, що з Кам’янки. А в нього, уявіть, сльоза потекла. Знаєте, така справжня чоловіча сльоза, скупа і пекуча.

Говорить: «Ми бачили, що з вами робили, але не могли це зупинити». У мене знову почалася істерика… Але я зрозуміла: маю розповідати, що сталося з нашим мальовничим селом, де не лишилося жодного вцілілого будинку». Так починається наша розмова з Іриною Восьмерик, учителькою української мови та літератури Ізюмського ліцею №4, вимушеною переселенкою, яка в березні втікала з-під масованих ворожих артобстрілів та авіаударів.

Наразі вона далеко за межами Харківщини, в області, що, як кажуть, у відносній безпеці. Живе з сусідами, з якими й рятувалася з села, їхала з ними сьомою в машині. КВІТУЧЕ СЕЛО В ДОЛИНІ Кам’янка розташована на правому березі річки Сіверський Донець за 7 кілометрів від Ізюма, село розділяє навпіл міжнародна траса М03, дорога на російський Ростов і українську Донеччину.

Мальовнича місцина, що давно приваблює істориків, археологів, геологів. Експедиції і досі влітку досліджували на околиці двошарове поселення – доби бронзи та скіфське. За припущенням учених, багатотисячна дружина князя Ігоря йшла долиною річки Кам'янки в похід на половців.

Саме в цій місцевості з'явилися і перші заселення Дикого Поля (XVII—XVIII ст.). А на обривах висотою до 50 метрів спеціалісти вивчають строкаті глини, черепашкові вапняки юрського періоду, що містять велику кількість залишків фауни (різних молюсків, коралів, голок морських їжаків, а також залишки водоростей). І, звичайно ж, такі краєвиди вабили туристів,