«Інтерфакс-Україна». Нам 30 років. Нам 270 днів

Рік тому, коли «Інтерфакс-Україна» виповнилося 29 років, я вже планував, яким буде 30-річчя. Було багато ідей – зібрати професіоналів із різних країн та поговорити про нелегку долю новин в епоху «суперфейків».

Зібрати музикантів із різних країн та поколінь та послухати, як змінилися всі ми за 30 років.

Зрештою, просто покликати десятки друзів із різних країн і видати збірку їхніх міркувань, що було за ці роки гарного та поганого.

Нічого цього не буде. Через 29 років і 3 місяці з моменту активної діяльності агентства все наше попереднє життя припинилося і почалося нове. І якщо раніше ми боролися за право залишатися незалежним джерелом правдивих новин, долаючи спроби поставити під контроль, вишукуючи безпечні гроші на пульсуючому від крайньої бідності до просто бідності ринку…

То тепер ми боремося разом із країною за право жити. У цьому новому житті агентству, як усім нам – 270 днів.

Всі ці роки мені часто доводиться повторювати багатьом нашим клієнтам, колегам та просто читачам – не називайте нас «Інтерфакс». Це агентство знаходиться в Москві, ми 30 років тому справді створювалися як його частина. Але це був час початку єльцинської Росії і в тій країні ще були приклади професійної журналістики, на яких ми навчалися.

Але з роками ми ставали сильнішими і мудрішими, ми довели, що знаємо не лише суворі правила об'єктивної журналістки і всіляко прагнемо їх дотримуватися, а й реалії нашої країни.

Вже дуже давно ми здобули реальну незалежність, за що я вдячний колегам з «Інтерфаксу», а кілька років тому ми доповнили цю незалежність юридичною.

Ми – «Інтерфакс-Україна» і, прошу вас, не треба при цитуванні заради скорочення текстів викидати останнє слово. Воно для нас значно важливіше за перше – і за останні 9 місяців ця проста