Херсон щасливий, бо вільний

Жителі визволеного міста розповідають про окупацію і діляться емоціями, що заполонили їх після зустрічі з українськими військовими  До війни з Миколаєва до Херсона хорошою дорогою можна було доїхати за годинку з гаком. Нині це забирає вдвічі більше часу. Але на це не зважаєш - їдемо ж у щойно звільнене від російських окупантів місто.  ДОВГА ДОРОГА З БЛИЗЬКОГО МИКОЛАЄВА Значна частина основаної траси виявилася непроїзною – там іще працювали сапери, тому довелося пересуватися польовими дорогами.

Але в цьому було і щось особливе. Адже бачити на вулицях зруйнованих війною сіл людей з українською символікою, які повиходили з будинків, щоби привітати нас, було до сліз щемливо. Водночас тут скрізь видно сліди ворожих «прильотів».

Боляче дивитися на розбиті хати, посічені осколками снарядів паркани, зарослі бур’янами городи, де давно не ступала нога господаря. І зовсім розчулив дбайливо вирощений, але так і не зібраний урожай болгарського перцю на кількагектарному полі з крапельним зрошенням! Червоні і жовті перчинки, яких вродило тут дуже рясно, і яких так бракувало цієї осені на столах мешканців українських міст, ще раз нагадали, як раптово селяни змушені були залишити свої домівки і господарство, рятуючись від смертоносного залізяччя російських «асвабадітєлєй». Врешті заїхали в Херсон.

На щастя, місто не зазнало великих руйнувань під час окупації. Хоча брудних слідів діяльності московитів тут вистачає. Відступаючи, вони залишили місто без електрики, води і зв’язку, вивівши з ладу об’єкти критичної інфраструктури.  НІ НА МИТЬ НЕ СУМНІВАЛИСЯ, ЩО ЗСУ НАС ЗВІЛЬНЯТЬ …Головний майдан, попри всі правила безпеки прифронтового міста, вщент заповнений людьми, які прийшли святкувати звільнення рідного міста від російських окупантів.