“Гомо фікаліус” тягне нагору до влади і керівних посад

Наш наймудріший сонцесяйний головнокомандувач ухвалив епохальне рішення розігнати усіх обласних воєнкомів і призначити на їхнє місце бойових офіцерів. Але у мене для вас погана новина: таке вже було. При кривавому баризі на чолі ледь не кожного військкомату поставили тих, хто воював. І нічого хорошого із цього не вийшло.

По-перше, герой війни цілком може виявитись не хорошою людиною, а ще тим покидьком – насправді нас захищають не зовсім янголи крилаті. Це факт. По-друге, інколи батьки-командири здобувають медалі і ордени, героїчно командуючи своїми підрозділами на передку із глибоко тилових кабінетів. При тому, що за документами вони на фронті (і такі факти є). Упевнений, що подібні «бойові» спеціалісти із радістю візьмуть під своє керівництво будь-який військкомат. Із приблизно таким же результатом, як у Ширяєвому чи Одесі.

Році десь у 2018-у я вже мав справу з одним бойовим героїчним воєнкомом. Якось він свідомо запхав у армію чоловіка, хворого на відкриту форму туберкульозу. Іншого разу він підмовив юнака із хворим хребтом приховати свою болячку, обіцяючи, що той матиме легку службу при якомусь штабі (юнак опинився у десантно-штурмових, де остаточно поламався). Він вчинив цілу купу подібних «подвигів» у тилу, і сам про них розповідав кожному охочому слухачу. Із гордістю, ніби йдеться про знищення ворожої техніки.

Ідея з поголівною заміною обласних воєнкомів абсолютно тупа ще й тому, що піздєц у призовно-мобілізаційній системі починається не на обласному, а на районному рівні. Чим забитіший райцентр, тим більше уєбанський військомат. Воєнком, якого я описував вище, взагалі орудував в смт. Одеський воєнком Борисов просто уміло монетизував це явище.

Сучасна призовно-мобілізаційна система кончєна не сама по собі. Кончєною її