Френсіс Фукуяма: Проти політики ідентичності

Кілька десятиліть тому почалися драматичні перетворення світової політики. З початку 1970-х до першого десятиліття цього століття кількість виборчих демократій зросла з 35 до більше ніж 110. За той же період світове виробництво товарів і послуг збільшилося вчетверо, а економічне зростання охопило практично всі реґіони світу.

Частка людей, що живуть в умовах крайньої бідності, різко скоротилася – з 42% світового населення 1993 року до 18% у 2008-му. Але від цих змін виграли не всі.

В багатьох країнах, особливо в розвинених демократіях, різко зросла економічна нерівність, оскільки вигоду від економічного зростання передусім отримують багаті й добре освічені. Збільшення обсягу товарів, грошей і людей, що переміщаються з одного місця в інше, призвело до руйнівних змін. У країнах, що розвиваються, селяни, котрі раніше не мали електрики, раптом опинилися у великих містах, де вони дивляться телевізор і підключаються до Інтернету через мобільний телефон. Величезний новий виник у Китаї та Індії – але робота, яку він виконує, замінила роботу, яку виконували старіші середні класи в розвиненому світі. Виробництво неухильно переміщалося з США і Європи в Східну Азію та інші реґіони з низькими витратами на робочу силу. Паралельно чоловіків витісняють жінки на ринку праці, де все більше домінує сфера послуг, а низькокваліфікованих робітників заміняють розумні машини.

В результаті ці зміни сповільнили рух до все відкритішого та ліберальнішого світового ладу, який захитався і незабаром цофнув. Останніми ударами стали світова фінансова криза 2007–2008 років і Євро-криза, що почалася 2009-го. В обох випадках політика, вироблена елітами, призвела до величезної рецесії, високого безробіття і падіння доходів мільйонів простих робітників. Оскільки Сполучені Штати та ЄС були провідними зразками ліберальної демократії, ці кризи завдали шкоди репутації системи в цілому.

Дійсно, останніми роками число демократій скоротилося, демократія відступила практично в усіх реґіонах світу. Водночас багато авторитарних країн на чолі з Китаєм і Росією стали значно напористішими. Деякі держави, які здавалися успішними ліберальними демократіями в 1990-х – у тім числі Угорщина, Польща, Таїланд і Туреччина – відкотилися назад до авторитаризму. Арабські повстання 2010–2011 рр. зруйнували диктатури на всьому Близькому Сході, але мало що дали в плані демократизації: деспотичні режими утримували владу, а вирували в Іраку, Лівії, Сирії та Ємені. Ще дивнішим і, можливо, навіть...