Дружина загиблого бійця присвятила йому вірш

Вірш Кулькової Олени у співавторстві зі Світланою Дубницькою присвячено світлій пам'яті  найріднішим, чоловіку  Володимиру Кулькову і матусі Надії Олексіївні.   Для нас назавжди ви живі... У спогадах, в серці та у мріях.

Хай Господь Бог упокоїть вас в Царстві Небесному.   Така весна,болюча і страшна, Забрала в мене серця половину.. Оця пекельна проклята війна! Загнала чоловіка в домовину...

  Я сорок днів,немов-би не жива, І досі відпустити ще не можу, Болить мене від горя,голова.. А серце,тільки спогадом,тривожу..   У лютому матуся відійшла, Раптово так хвороба підкосила, Як свічечка згоріла,воскова..

Мовчить до нас,холодна ця могила..   -Немає бусі,і нема тепла, Онучок у віконце заглядає.. Вона ж у нас найкращою була..

І сльози мені очі,заливають.   Мій Володимир шану їй віддав, Молитву прошептав до пана Бога, І на війну,рідненький,від"їжджав, Життя таке..занадто воно строге.   І плакав брат,онучки ваші теж, Та досі ми повірити не в силі, Чому біда,не має часто меж? Над вами Ангелятка тепер білі..

  Матуся вже у Господа в раю, Надією живе у Царстві Божім, Загинув Володимир у бою.. Життя забрали постіріли ворожі..   Це було там,під Бахмутом страшним, Катюги наступали й наступали, І побратима вбили,молодим, Малесеньке дитятко вони мали.