Добробут, безпека… або Про що не кричать українські політики

ХХІ століття ще не сягнуло позначки у третину шляху, але вже переконало своїх дітей, а ще більше – тих, кого успадкувало від попередника, ХХ століття, що сьогодні слова є важливішими за дії. Не обов’язково щось робити, можна просто про це говорити – «бо ж і так з’їдять».

Тож якщо ХІХ і ХХ століття – це про різні «-ізми», то ХХІ століття, його перша половина, між іншим, – це про популізм. Не без того, що гучні гасла і заклики були завжди, впродовж усієї історії, це не винахід нашого часу.

До прикладу, якщо з недалекого, то Микола Зеров йшов «до джерел» (ad fontes), а Микола Хвильовий – «…від Москви». З більш віддаленого: відоме «Держава – це я», «Після нас хоч потоп».

Ще глибше в історію: «Мертві сорому не знають» чи «Йду на ви!». Отож,