Деньги есть — строить некому. Бесхозяйственность власти дорого стоит Закарпатью

Використання бюджетних коштів – показник ефективності органів влади будь-якого рівня, а коли мова йде про субвенції з державного бюджету, то ще й політичного лобізму. 

Більшість субвенцій виділяється на умовах співфінансування з місцевих бюджетів, мають конкретне призначення й кінцевий термін освоєння.

Іншими словами, уряд дає кошти на реалізацію проєктів, але якщо не використати їх вчасно, кошти повертаються в держбюджет і втрачаються для отримувача безповоротно. 

У 2021 році Закарпатська область отримала  23 мільйони гривень субвенції на соціальне житло для дітей-сиріт. 

Кошти виділили на будівництво чи купівлю сімейних будинків або житла для випускників шкіл-інтернатів. Після закінчення інтернатів діти-сироти по суті не мають можливості купити власне житло чи оформити іпотеку, тому субвенція – чи не єдиний шанс отримати власну невеличку квартиру. 

У підсумку з отриманих 23 мільйонів влада не використала 5,9 мільйонів, які казначейство повернуло в держбюджет. Для порівняння: за 5,9 мільйонів можна купити 8 – 10 однокімнатних квартир в Ужгороді.

Наступна субвенція – на реставрацію пам'яток культурної спадщини. Минулого року з величезними труднощами для Закарпаття вдалося "вибити" з державного бюджету 18,5 мільйонів на реставрацію двох об’єктів – дерев’яної церкви XVII ст. в Колочаві та перекриття Ужгородського замку. 

В Офісі президента цю субвенцію називають "Великою реставрацією Зеленського". Впродовж року церкву відреставрували за 5,1 мільйонів, а до замку навіть не бралися. 

Як наслідок – 13,5 мільйонів втрачені. Причина "безгосподарності" лежить на поверхні – у замку через корупційні звинувачення усунули директора, а нового так і не призначили. 

Боротьба за посаду і відповідно за освоєння бюджетних коштів між