Деімперіалізація Росії

Агресія Росії проти України – це не просто примха одного божевільного диктатора, який вирішив погратися у блискавичну переможну війну та увійти в історію. Вона є наслідком деформованого стану суспільної думки та має широку підтримку серед пересічних росіян і у вищих ешелонах влади. Не потрібно сподіватися на акції протесту проти війни, які відбуваються в окремих містах РФ.

Вони не мають масового характеру і не є наслідком широкого громадянського руху. Один ОМОНівець з палицею без проблем розганяє кілька десятків росіян, які вирішили сказати «ні війні». Арешти дітей і людей похилого віку за антивоєнні гасла не викликають суспільного обурення в більшості росіян.

Навпаки, багато хто зловтішається й аплодує діям вірних псів путінського режиму. Інші воліють мовчати та боятися. Політична й військова еліта також публічно повністю підтримує війну проти України.

Адже має схожі імперські погляди на історію, як і господар Кремля. Загалом для пересічних росіян воєнна авантюра Путіна – це «справедлива та життєво необхідна боротьба з фашистами і нацистами, які захопили владу в Україні». Багато росіян мріють про відродження імперії і вважають цілком виправданими плани Кремля загарбати Україну й відновити вплив на решту держав Центрально-Східної Європи.

Вони вірять байкам про нацистів та хунту. І про загрозу удару НАТО, яке лише і думає, як би поставити на коліна «матушку Росію». Заради повернення до реалій 1990 року багато росіян готові на жертви, на падіння рівня життя, на ізоляцію та злидні.

Будь-які аргументи, які не відповідають їхньому схибленому світогляду, відкидаються. Незважаючи на шалені втрати, яких ворог зазнав за перший тиждень війни проти України, росіяни все ще вважають свою армію непереможною. Інформація про втрати і